Альбрехт Прусський (1809—1872)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей з іменем Альбрехт.
Альбрехт Прусський
Albrecht von Preußen
Альбрехт близько 1872 року
Ім'я при народженніФрідріх Генріх Альбрехт
Народився4 жовтня 1809(1809-10-04)[1][2][…]
Кенігсберг, Королівство Пруссія[2]
Помер14 жовтня 1872(1872-10-14)[1][2][…] (63 роки)
Берлін, Німецький Райх
ПохованняМавзолей парка Шарлоттенбург, Берлін
ПідданствоКоролівство Пруссія
Національністьнімець
Діяльністьофіцер, політик
Знання мовнімецька
Учасникфранцузько-прусська війна
Суспільний станЧлен королівської родини
Титулпринц Прусський
ПосадаMember of the Customs Parliamentd
Військове званнягенерал-полковник у званні генерал-фельдмаршала
ПартіяConservative Partyd
Конфесіялютеранство
РідГогенцоллерни
БатькоФрідріх Вільгельм III[2]
МатиЛуїза (королева Пруссії)
Брати, сестриВільгельм I Гогенцоллерн, Карл Прусський, Фрідріх Вільгельм IV, Александріна Пруська, Олександра Федорівна, Луїза Пруська, Prince Ferdinand of Prussiad і Princess Frederica of Prussiad
У шлюбі зМаріанна[2] і Rosalie von Rauchd[2]
ДітиВід першого шлюбу: Шарлотта, Альбрехт, Єлизавета, Александріна
Від другого шлюбу: Вільгельм, Фрідріх
Нагороди
Орден Чорного орла
Орден Чорного орла
Великий Хрест ордена Червоного орла
Великий Хрест ордена Червоного орла
Великий командор ордена дому Гогенцоллернів
Великий командор ордена дому Гогенцоллернів
Орден «Pour le Mérite» з дубовим листям (Пруссія)
Орден «Pour le Mérite» з дубовим листям (Пруссія)
Хрест «За вислугу років» (Пруссія)
Хрест «За вислугу років» (Пруссія)
Кавалер Великого хреста Королівського угорського ордена Святого Стефана
Кавалер Великого хреста Королівського угорського ордена Святого Стефана
Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)
Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)
 Лицар Королівського Гвельфського ордена
Орден Святого Георгія (Ганновер)
Орден Святого Георгія (Ганновер)
Орден Вірності (Баден)
Орден Вірності (Баден)
Великий хрест ордена Церінгенського лева
Великий хрест ордена Церінгенського лева
Орден Золотого лева
Великий хрест ордена Корони (Вюртемберг)
Великий хрест ордена Корони (Вюртемберг)
Великий хрест ордена Білого Сокола
Великий хрест ордена Білого Сокола
Великий хрест ордена дому Саксен-Ернестіне
Великий хрест ордена дому Саксен-Ернестіне
Орден Людвіга (Гессен)
Орден Людвіга (Гессен)
Орден Альберта Ведмедя (Ангальт)
Орден Альберта Ведмедя (Ангальт)
Орден Рутової корони
Орден Рутової корони
Великий Хрест ордена Почесного легіону
Великий Хрест ордена Почесного легіону
Орден Заслуг герцога Петра-Фрідріха-Людвіга
Орден Заслуг герцога Петра-Фрідріха-Людвіга
Орден Генріха Лева
Орден Генріха Лева
Орден Вендської корони
Орден Вендської корони
Кавалер Великого хреста ордена Спасителя
Кавалер Великого хреста ордена Спасителя
Лицар Великого хреста ордена Нідерландського лева
Лицар Великого хреста ордена Нідерландського лева
 Великий хрест ордена Вежі й Меча Орден Святого Фердинанда за заслуги
Орден Святого Андрія Первозванного
Орден Святого Андрія Первозванного
Орден Святого Олександра Невського
Орден Святого Олександра Невського
Орден Білого Орла (Російська Імперія)
Орден Білого Орла (Російська Імперія)
Орден Святої Анни 1 ступеня
Орден Святої Анни 1 ступеня
Орден Святого Станіслава 1 ступеня
Орден Святого Станіслава 1 ступеня
Орден Святого Георгія
Орден Святого Георгія

Принц Фрідріх Генріх Альбрехт Прусський, (нім. Friedrich Heinrich Albrecht Prinz von Preußen), (нар. 4 жовтня 1809 — пом. 14 жовтня 1872) — прусський принц з династії Гогенцоллернів, п'ятий син короля Пруссії Фрідріха Вільгельма III та королеви Луїзи, генерал-оберст кавалерії прусської армії та генерал-фельдмаршал російської, учасник австро-прусської та франко-прусської воєн, член рейхстагу Північнонімецького союзу у 1867—1871 роках.

Біографія

[ред. | ред. код]

Альбрехт народився 4 жовтня 1809 року у Кенігсберзі. Він був п'ятим сином та наймолодшою, дев'ятою, дитиною в родині короля Пруссії Фрідріха Вільгельма III та його першої дружини Луїзи Мекленбург-Стреліцької. На момент появи хлопчика на світ, в живих залишались його брати Фрідріх-Вільгельм, Вільгельм та Карл і сестри Шарлотта, Александріна та Луїза.

Перебуваючи у вигнанні після захоплення у 1806 Наполеоном Берліна, прусська королівська родина змогла повернутись до столиці лише у грудні 1809. Королева Луїза невдовзі померла. Альбрехту на той час виповнилось десять місяців.

У віці 10 років, як і всі прусські принци, він пристав до лав війська. Був зачислений другим лейтенантом у 1-й гвардійський піхотний полк. Люблячи та поважаючи коней,[4] двадцяти років пристав до кавалерії.

Маріанна Нідерландська на портреті пензля Г. Ф. Вірца, 1832

Незадовго до свого 21-річчя Альбрехт вступив у династичний шлюб із своєю кузиною Маріанною Нідерландською, яка була його одноліткою. Весілля відбулося 14 вересня 1830 у палаці Нордейнде[5] в Гаазі. У подружжя народилося четверо живих дітей:

Родина оселилася в Берліні у Палаці принца Альбрехта на вулиці Вільгельма № 102, неподалік від Потсдамської площі. Альбрехт придбав його за 356 000 талерів і доручив повністю переобладнати відомому архітектору Карлу Фрідріху Шинкелю. Молодята займали перший поверх, в той час, як на другому були приміщення для персонала, кімната для срібла та столових приборів і велика більярдна.[6]

Восени 1837 року Маріанна отримала у спадок від матері Каменц у Силезії[7] і стала натхненницею створення нового готичного замка, будівництво якого було доручено також Шинкелю.[5] 15 жовтня 1838 урочисто був закладений перший камінь у фундамент майбутнього палацу в присутності архітектора та Альбрехта і Маріанни.[7][8]

1842 року принц здійснив мандрівку на Кавказ та взяв участь у великій російській експедиції проти горців, що виходила із Ставрополя. Коли начальник експедиції загинув, то Альбрехт перебрав керівництво на себе і довів експедицію до кінця, за що користувався великою повагою імператора Миколи I.[9]

У сімейному житті, згідно одного з відгуків, пара після весілля була дуже прив'язана один до одного. Однак, з роками відбулось відчуження.[10] Цьому, окрім іншого, сприяла агресивна поведінка Альбрехта по відношенню до слуг незалежно від статі. Голланський звіт таємної поліції свідчить також про «венеричну хворобу».[5]

У 1845 році Маріанна пішла від чоловіка, а 28 березня 1849 було оформлене розлучення. Маріанна на той час мала роман із своїм секретарем Йоганном ван Россумом, а Альбрехт був закоханий у доньку колишнього військового міністра Густава фон Рауха, Розалію, яка була придворною дамою Маріанни.

Розалія фон Раух близько 1840 року

Подолавши опір Гогенцоллернів, в особливості, брата —імператора Фрідріха-Вільгельма IV, Альбрехт побрався із Розалією фон Раух. Весілля відбулося 13 червня 1850 в Берліні. Оскільки дружину відмовились приймати при прусському дворі, Альбрехт замовив учню Шинкеля, Адольфу Лозе, будівництво нового замка у Дрездені. До закінчення будівництва, резиденція подружжя розташовувалась у Мейнінгені, де жила донька Альбрехта, Шарлотта.

Принц 1852 року отримав звання генерала кінноти, а для Розалії 28 травня 1853 року був створений титул графині Гогенау. Замок Альбрехтсберг був готовий у 1854. Там же народився і перший син подружжя. Всього у пари було двоє діточок:

Сини, через своє походження, не мали права наслідувати титул та не причислялися до династії Гогенцоллернів. Однак, вони носили титул графів Гогенау.

Внаслідок військової служби, Альбрехт часто бував в різних куточках Пруссії, а також здійснив кілька тривалих поїздок більшою частиною Європи, Близького Сходу і навіть Африки.[10]

Після смерті імператора Фрідріха-Вільгельма IV у 1861, прусський двір став більш лояльним до родини. Новий кайзер Вільгельм I, навідав брата, завітавши до нього в Альбрехтсберг, і привітав Розалію, як свою невістку.[10]

У 1865 Альбрехт став інспектором третього армійського дивізіону. В австро-прусській війні 1866 командував кавалерійським корпусом Першої прусської армії. Добровільно став під керівництво молодших генералів, будучи певним, що кожен офіцер має служити у місці відповідно своїх здібностей і не вважаючи себе підходящим для вищих керівних посад.[11]Служив під проводом свого небожа, принца Фрідріха Карла. Брав участь у битвах при Мюнхенґреці, при Гичині та під Садовою.[9]

Замок Альбрехтсберг

У 1867—1871 роках Альбрехт був членом рейхстага Північнонімецького союзу від виборчого округу Ґумбінен[12] —Інстербург, де відносився до позафракційних консерваторів.[13]

На початку війни проти Франції 1870 принц отримав під своє командування 4-ту кавалерійську дивізію, яка складалася з шести полків та входила до складу Третьої армії. Він зайняв Шалонський табір наступного дня після відступу французів і першим помітив відвід військ Мак-Магона до Меца, внаслідок чого було вирішено невідкладно дати бій при Седані. Ця битва, що стала найвідомішою франко-прусській війні, відкрила прусським військам дорогу до Парижа. Сам імператор Наполеон III потрапив у полон. Це, в свою чергу, призвело до кінця монархії у Франції та встановлення республіканського ладу.

Пізніше, Альбрехт брав активну участь у військових діях під проводом генерала Людвіга фон дер Танна, великого герцога Мекленбург-Шверінського Фрідріха Франца II та принца Фрідріха Карла проти Луарської армії та у складному зимовому поході. Внаслідок напруженої діяльності отримав апоплексичний удар.[9]

В день тріумфального повернення військ до Берліна, принц отримав чин генерал-оберста прусської армії зі званням генерал-фельдмаршала. У вересні 1872, під час зустрічі трьох імператорів, був удостоєний Олександром II звання російського генерал-фельдмаршала.

Помер 14 жовтня 1872 в Берліні після другого удару. Похований у металевій труні у склепі під вестибюлем в Мавзолеї парка замка Шарлоттенбург, де вже покоїлись його батьки.

Розалія, після його смерті, усамітнено жила в Альбрехтсбергу. Її не стало сім років потому. Діти, після закінчення військової служби, також оселилися в Альбрехтсбергу. Вільгельм у 1925 році був змушений продати палац через картярські борги.[10] Всі троє поховані на лісовому цвинтарі Білий Олень у Дрездені.

Нащадки Альбрехта і Розалії живуть і досі.

Нагороди

[ред. | ред. код]
Пам'ятник принцу Альберту

Королівство Пруссія

[ред. | ред. код]

Австрійська імперія

[ред. | ред. код]

Королівство Ганновер

[ред. | ред. код]

Велике герцогство Баден

[ред. | ред. код]

Російська імперія

[ред. | ред. код]

Інші країни

[ред. | ред. код]

Вшанування пам'яті

[ред. | ред. код]

Генеалогія

[ред. | ред. код]
Август Вільгельм Прусський
 
Луїза Амалія Брауншвейг-Вольфенбюттельська
 
Людвіг IX
 
Кароліна Цвайбрюкен-Біркенфельдська
 
Карл Мекленбург-Стреліцький
 
Єлизавета Саксен-Хільдбурґхаузенська
 
Георг Гессен-Дармштадтський
 
Марія Луїза Лейнінгенська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Фрідріх Вільгельм II
 
 
 
 
 
Фредеріка Луїза Гессен-Дармштадтська
 
 
 
 
 
Карл II
 
 
 
 
 
Фредеріка Гессен-Дармштадтська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Фрідріх Вільгельм III
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Луїза Мекленбург-Стреліцька
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Альбрехт
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #119285533 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б в г д е ж Альбрехт // Энциклопедический словарь / под ред. И. Е. Андреевский — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1890. — Т. Iа. — С. 513–514.
  3. ↑ а б в Find a Grave — 1996.
  4. ↑ Замок Альбрехтсберг [1] [Архівовано 6 березня 2016 у Wayback Machine.] (нім.)
  5. ↑ а б в Маріанна Оранж-Нассау [2] [Архівовано 17 березня 2014 у Wayback Machine.] (нід.)
  6. ↑ Палац принца Альберта [3] [Архівовано 17 березня 2014 у Wayback Machine.] (нім.)
  7. ↑ а б Замок Каменць — казковий замок-фортеця [4] [Архівовано 14 листопада 2013 у Wayback Machine.] (нім.)
  8. ↑ Добудували його під наглядом Фердинанда Мартіуса лише у травні 1872. У січні 1946 замок був підпалений і згорів. Після відновлення у 1995 році, частково використовується як готель.
  9. ↑ а б в г Стаття «Альбрехт, принц прусский (1809—1872)» в Енциклопедичному словнику Брокгауза і Єфрона[5] [Архівовано 28 листопада 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
  10. ↑ а б в г Історія родини [6] [Архівовано 6 грудня 2017 у Wayback Machine.] (нім.)
  11. ↑ Bernhard von Poten: Albrecht (Prinz von Preußen) . In: Allgemeine Deutsche Biographie [7] [Архівовано 22 жовтня 2020 у Wayback Machine.] (нім.)
  12. ↑ Нині — місто Гусев Калінінградської області.
  13. ↑ Specht, Fritz / Schwabe, Paul: Die Reichstagswahlen von 1867 bis 1903. Eine Statistik der Reichstagswahlen nebst den Programmen der Parteien und einem Verzeichnis der gewählten Abgeordneten
  14. ↑ Нині — популярний туристичний проспект.
  15. ↑ Пам'ятник принцу Альбрехту [8] [Архівовано 4 травня 2014 у Wayback Machine.] (нім.)

Література

[ред. | ред. код]
  • Hans Zeidler und Heidi Zeidler: Der vergessene Prinz. Geschichte und Geschichten um Schloß Albrechtsberg. Verlag der Kunst, Dresden 1995, ISBN 3-7608-0341-5
  • Maik Ohnezeit: Militärische Leistungsbilanz. Ein Andenken des Prinzen Albrecht von Preußen aus dem Krieg 1870/71, in: Buck, Meike; Derda, Hans-Jürgen; Pöppelmann, Heike (Hrsg.): Tatort Geschichte. 120 Jahre Spurensuche im Braunschweigischen Landesmuseum, Petersberg 2011 (Veröffentlichungen des Braunschweigischen Landesmuseums 113), S. 194—195.

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Альбрехт Прусський (1809—1872)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Альбрехт_Прусський_(1809—1872)&oldid=43126917